Теми, які я не піднімаю на святі

У мене немає довгого списку заборон. Але є кілька тем, які я не виношу в мікрофон ніколи — незалежно від складу гостей, настрою в залі й від того, наскільки вдалим здається жарт.

Причина проста. У залі сто людей, які між собою ні про що не домовлялися. Будь-яка з цих тем гарантовано ділить їх на дві частини — і далі вечір іде вже не туди.

Політика

Не піднімаю взагалі. Ні жартом, ні натяком, ні «ну всі ж розуміють». За одним столом можуть сидіти люди з дуже різним досвідом, і мікрофон — не місце це зʼясовувати.

Релігія

Якщо пара вінчається або хоче молитву перед вечерею — це їхнє рішення, і я його спокійно вбудовую в програму. Але від себе нічого не додаю й нікого ні до чого не запрошую. Хто хоче — той знає, що робить.

Особисте життя гостей

Сюди йде цілий букет того, що чомусь досі вважають нормальним:

  • «А коли вже ви?» — до пари, яка сидить у другому ряду
  • «А чому сама?» — до жінки, яка прийшла без пари
  • «Коли діти?» — до молодят або до будь-кого
  • «Хто наступний ловить букет» у форматі допиту

Ви не знаєте, у кого з цих людей що за спиною. Я теж не знаю. Тому не питаю. До речі, і сам обряд із букетом і підвʼязкою можна зробити без жодного тиску — або не робити зовсім.

Орієнтація, зовнішність, вага, вік

Не матеріал для жартів. Ніколи. Навіть якщо сама людина сміється — це не згода, це ввічливість.

Гроші

Скільки коштувало весілля, хто скільки поклав у конверт, чий подарунок дорожчий. Публічний перелік подарунків з озвученням сум — теж ні. Це перетворює свято на змагання, у якому хтось обовʼязково почувається погано.

Колишні

Здається очевидним, але я досі чую це на чужих весіллях у форматі «а памʼятаєш Олю». Не памʼятає. І не треба.

Чому це не цензура

Мене іноді питають, чи не роблю я вечір прісним. Ні. Прісним його робить не відсутність гострих тем, а відсутність того, що людям справді цікаво: їхніх власних історій.

Коли я забираю з програми політику, чужі гроші й «коли діти», на це місце заходить інше — як вони познайомилися, що сказала бабуся, коли дізналася, чому наречений три тижні шукав саме ту каблучку. Це працює краще за будь-який гострий жарт, бо це про людей у залі, а не про новини. Приблизно з тієї ж причини я не роблю весілля з конкурсами.

І ще одне

Я не озвучую на святі своїх поглядів. Ні на що. Вони в мене є, як у кожної людини, але гості прийшли не за ними — вони прийшли до молодят.

Якщо у вас є свої теми, яких краще не торкатися — про когось із родини, про недавню втрату, про конфлікт, який ще не загоївся — скажіть мені до свята. Я не питатиму навіщо. Просто цього не буде.

Як зі мною звʼязатися

Я Іван Панов — ведучий і діджей. Працюю в Дніпрі, Києві, Харкові, Полтаві та Запоріжжі: весілля, виїзні церемонії, гендер-паті, ювілеї, корпоративи. Веду українською.

В усіх цих містах умови однакові. Дорога, паливо й час у дорозі вже враховані в гонорарі — за виїзд ви не доплачуєте нічого й нічого не організовуєте. Приїхати й поїхати — моя справа. Ваша турбота — тільки саме свято.